Юрко Позаяк

ДУМА ПРО СЛОНИКА

Слоника замучили
Кляті москалі,
Похилився слоник
Хоботом к землі:

“Прощавай же, Україно,
Ти ж мій рідний краю!
Безневинно молоденький
Слоник помирає!
Гей! Гей!”

1988

* * *

Якщо птаха тримати в неволі,
Якщо птаху підрізати крила
І якщо відрубать йому лапи,
А до того ще й вищипать пір’я,
І напхать йому в задницю яблук,
І усе це в духовці спекти, –
То це буде засмажена качка,
Це окраса святкового столу.

АЛКОХОКУ

Сьогодні вдруге я
Хрещатиком проходжу,
І ні з ким випить…

Ах бульбашко легка
В шампанськім золотім…
Аристократа жизнь.

Ах, як сюркоче
Цикада у траві –
Рубля лиш не хвата…

Здається, лиш недавно
Ми разом сіли пить,
А вже надворі осінь.

Задзвонив телефон,
Не знімаю я трубки –
Ще півпляшки лишилось.

Ах, як співає пташка,
Ах, як вона співає!
Іще сто грам замовлю.

Учора я надравсь,
Сьогодні в дошку п’яний –
А може, це любов?

Я дерево обняв.
Ах, хто мене сьогодні
Додому доведе?!

Ворона “ка-р!” та “кар-р!”
Ніяк не зрозумію –
Невже я перепив?

Як смішно всі внизу
Голівки задирають –
З балкона я стругнув…

Усе той сон страшний –
Шампанське й самогон
Плюс вермут й тепле пиво.